Валентина Олексіївна Шайкан, д.іст.н., професор

Визволення Криворіжжя: до 74-ї річниці Визволення Кривого Рогу від гітлерівських окупантів

У грудні 1943 року остаточно провалився гітлерівський «Східний вал» і радянськими  військами було  розпочато  визволення Правобережної України.

Битва за Дніпро завершилась перемогою Червоної армії. Командування Степного фронту почало підготовку до наступу ударної групи військ фронту у загальному напрямку на П’ятихатки і Кривий Ріг у бік Апостолового з метою затримання відходу гітлерівських військ у цьому районі на захід. Важливо було активізувати наступ військ Південно-Західного фронту.

Визволення Криворіжжя є складовою частиною Нікопольсько-Криворізької операції, яку здійснювали 3-й і 4-й Українські фронти з 30 січня по 29 лютого 1944 р. Наше місто було визволено 22 лютого 1944 р. Але до цього часу відбувались наступальні операції радянських військ з метою ліквідації німецьких плацдармів на лівому і правому берегах Дніпра – в районах Нікополя і Кривого Рогу. У здійсненні цієї операції радянське Головнокомандування виділило 47 стрілецьких дивізій, танковий, кавалерійський, два механізованих корпуси, 7796 гармат і мінометів, 230 танків та інше озброєння.

Дії наземних військ підтримували понад 1,3 тис. літаків. 23 жовтня 1943 року на підступи до Кривого Рогу вийшли радянські війська. У результаті Нікопольсько-Криворізької операції розгромлено 12 дивізій вермахту, серед яких 3 танкові, 1 моторизована. Ця операція поклала край сподіванням гітлерівців на утримання Криму [див.: Коріненко П.С., Терещенко В.Д., Бармак М.В. Новітня історія України (1939-2007 рр.). – Ч. ІV. Тернопіль: Вид-во АСТОН, 2007.- С. 64].

23 жовтня 1943 р. на підступи до Кривого Рогу вийшли радянські війська. Вже наступного дня танкісти 18-го танкового корпусу  5-ї гвардійської армії з десантом піхоти прорвались у центр міста, але не змогли утриматись там і з боями відійшли до станції Калачевська й рудників ім. Леніна та ім. Орджонікідзе.

Ось саме ця інформація мене зацікавила як історика. Якось звикли ми вже до загальної інформації про втрати, перемоги та ще й на фоні  оголених цифр. А бажано було б згадати  про тих, хто забезпечив ці перемоги, хто віддавав свої життя й проливав свою кров. А тому  й почала шукати інформацію саме про ці перші спроби наших солдатів визволити наше місто Кривий Ріг.

У двотомному виданні А.К. Немикина і В.М. Коцура «Боевая слава Днепропетровщины. Очерки о Героях Советского Союза» (том 2, Дніпропетровськ: «Січ», 2000 р.) знаходимо цікаву інформацію про бойову діяльність командира танкової роти 441-го танкового батальйону 110-ї танкової бригади 18-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії старшого лейтенанта Георгія Олександровича Романенка,  командира танка 441-го танкового батальйону 110-ї танкової бригади 18-го танкового корпусу 5-ї гвардійської танкової армії молодшого лейтенанта Миколи Михайловича Козлова, командира взводу протитанкової зброї 86-го гвардійського стрілецького полку 28-ї гвардійської стрілецької дивізії 37-ї армії гвардії лейтенанта Володимира Петровича Горєлова.

Всім відомо, що основний тягар наступу несе піхота. 21 і 22 лютого 1944 року взвод гвардії лейтенанта Горєлова брав участь у вуличних боях у самому Кривому Розі. Всі цегляні будинки, підвали були перетворені гітлерівцями на вогневі точки. Гвардійці, використовуючи всі можливі укриття, крок за кроком просувались уперед й виконали свої завдання. Весь взвод було представлено до нагороди, а гвардії лейтенанта  Володимира Горєлова за героїзм,  бої за визволення  Кривого Рогу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після форсування Дніпра потужні бої було розпочато на Криворізькому напрямку. Гітлерівці намагалась за будь-яку ціну зберегти за собою Криворізький залізорудний басейн. Німецький генерал-фельдмаршал Еріх фон Манштейн у своїй книзі «Втрачені перемоги» вже після Другої світової війни писав: «Перед ворогом був відкритий шлях у глибину Дніпровської дуги на Кривий Ріг і тим самим на Нікополь, оволодіння яким Гітлер з воєнно-економічного погляду вважав надзвичайно важливим».

Танкова бригада, у якій служив старший лейтенант Георгій Романенко, після Курської битви з літа 1943 року, з боїв так й не виходила. Відомо, що ще 24 жовтня 1943 року його рота вклинилась в оборону гітлерівців і першою увірвалась до Кривого Рогу!!! Відбулися складні вуличні бої роти танкістів без підтримки нашої піхоти. Старший лейтенант Георгій Романенко особисто підбив 2 ворожих танки, знищив разом з екіпажами 2 бронетранспортери. Без втрат йому вдалося вивести свою роту з Кривого Рогу! За мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10.03.1944 р. старшому лейтенанту Г.А. Романенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

24 жовтня 1943 року й бойова машина молодшого лейтенанта Миколи Козлова вела бій у Кривому Розі. Екіпаж танка, перебуваючи у ворожому оточенні, без підтримки піхоти, протягом 8-ми годин вів вуличні бої у нашому місті. Гітлерівці не очікували й не вірили в те, що таке взагалі було можливе. Рішучі й неочікувані маневри наших танкістів вражають своєю сміливістю!  Екіпаж знищив 5 дзотів, 1 протитанкову пушку, 4 бронемашини, 5 БТР, 30 автомашин з вантажем, близько 60-ти гітлерівських вояків. І при цьому, фантастично, екіпаж повернувся без жодних втрат!!! За мужність і відвагу молодшому лейтенанту Миколі Козлову Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 березня 1944 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Прагнучи за будь-яку ціну утримати залізорудний басейн, гітлерівське командування зосередило в районі Нікополя і Кривого Рогу спочатку 13, а пізніше – 23 дивізії, серед яких 4 – танкові, 1 – моторизована, які чинили відчайдушний опір радянським військам. Бої на північній околиці міста затягнулись до початку 1944 р.

17 лютого 1944 р. війська 37-ї і 46-ї армій, що входили до складу 3-го Українського фронту, відновили наступ на Криворізькому напрямі. 37-а армія обходила наше місто з північного сходу, а 46-а – з південного сходу. В боях на південь від міста брали участь уцілілі групи з колишнього партизанського загону Сєднєва. Врятувати від зруйнування заміновану окупантами греблю водосховища КРЕС нашим військам допоміг загін Миколи Павловича Гриньова «Червоногвардієць».

Прорвавши оборонні рубежі гітлерівців, 15-а і 28-а гвардійські стрілецькі дивізії 21 лютого визволили станцію Довгинцеве. Наступного дня вони форсували річку Саксагань і вийшли на західну околицю Кривого Рогу. В цей час інші наші з’єднання вибили гітлерівців із південно-східного району міста.

22 лютого розгорнулись бої 10-ї гвардійської, 188-ї Нижньодніпровської та інших стрілецьких дивізій за очищення від окупантів північної частини міста. Наступ піхотних частин і з’єднань посилювався діями артилерії, танків, авіації. Протягом 22-23 лютого 1944 року Кривий Ріг був повністю очищений від гітлерівських окупантів.



« Повернутися





Інформаційні партнери