День пам’яті жертв Другої світової війни
та примирення між країнами-учасниками Другої світової війни

У цей пам’ятний день, 8 Травня, у чергову річницю капітуляції нацистської Німеччини, студенти та учні вищих і середніх навчальних закладів Металургійного району зібралися біля пам’ятника загиблим воїнам у роки Другої світової війни. Сюди вже не вперше приходять і студенти та викладачі Криворізького економічного інституту, щоб вклонитися пам’яті тих, хто поліг у боях за визволення нашої України. Серед присутніх – наш давній друг, який завжди відгукується на всі події, що відбуваються в місті, завжди з особливим трепетом розповідає про давноминуле, бо сам був свідком тих трагічних часів.

Геннадій Олександрович Єгоров, пенсіонер:

— Ця дата завжди мене дуже хвилює. Вона – і в спогадах тих, хто пережив ті страшні роки, як я їх переживав, будучи зовсім маленьким. Я бачив, уже свідомо, наслідки війни. Під час війни ми жили в евакуації в Сибіру, в Читинській області. До Керчі, рідного міста, наша родина повернулася у 1946 році. Я тоді побачив усі ті наслідки руйнувань, адже наше місто тричі захоплювалось німцями і тричі його відбивали наші. Все було зруйноване. Я своїм дитячим розумом роздумував: а де ж люди живуть? У підвалах, в сараях – усі будівлі були вщент зруйновані. Та в людей було дуже велике піднесення духу: будували, відновлювали зруйноване, працювали, не шкодуючи ні сил, ні здоров’я. Потім відбудували місто, відновили заводи, комбінати. Коли я навчився читати (а я рано навчився читати), то відчував такий патріотизм, читаючи гасло: «Смерть німецьким окупантам!». Загальний тонус був піднесений, хоча життя було дуже важке: холод і голод – але ми мужньо все перенесли. Добре, що пам’ятає про це молодь, ось вони беруть участь у таких заходах, приходять до пам’ятників, шанують тих, хто здобував свободу і незалежність для своєї Батьківщини – і вже внуки і правнуки шанують цю пам’ять…

Говорить Ліля Кривоногова, студентка 2-го курсу (міжнародна економіка):

— Наш інститут взяв участь у такій важливій події. Всі, хто зміг, прийшли вшанувати пам’ять полеглих у роки Другої світової війни. Я хочу сказати, що в мене таке відчуття, яке важко передати словами – сльози надходять на очі. Хоч пройшло вже багато часу, але ми дуже вдячні нашим визволителям за те, що можемо навчатися, жити у вільній країні. Я родом із Кіровоградщини, моя прабабуся жила під час війни, то всі ці історії мені знайомі.

Ліна Петрова, студентка групи МВС-18-1:

— Як на мене, це дуже важливо, що ми щороку згадуємо великий подвиг нашого народу, згадуємо тих людей, які боронили рідну землю. І навіть до цих пір кожне покоління, і нинішнє молоде покоління, яким батьки прищеплюють любов до своєї Вітчизни, приходять до священних місць, тому-то так важливо згадувати цей подвиг. Адже завдяки їм ми є і ми будемо жити. Головне, що ми тут, що ми є – і за це велика честь їм, бо вони несуть пам’ять у серцях про цей всенародний подвиг.

Євген Величко, першокурсник:

— Я думаю, що дуже важливо пам’ятати всі ці події, які відбувалися під час Другої світової війни. Тому що дуже важливо не повторювати тих помилок, які довелося пережити нашим попереднім поколінням. І дуже важливо пам’ятати тих людей, завдяки яким сьогодні ми можемо вільно жити, працювати і навчатися.



« Повернутися





Інформаційні партнери