Увечері у п’ятницю студенти КЕІ за ініціативи РСС отримали нагоду гарно провести час. Вони зібралися разом, щоб провести квест, поєднавши його зі святом Хеллоуїн. Його по-різному називають і по-різному трактують. Заглянемо до Вікіпедії і визначимось, що ж ми святкували

Геловін (Хеловін, Хелловін; Хеллоуїн; англ. Halloween, Hallowe’en: IPA: /ˌhæləˈwin/) або Відьо́мська ніч (словен. Noč čarovnic, серб. Ноћ вештица, хорв. Noć vještica) — сучасне свято, яке походить від старовинного кельтського. Святкується в ніч проти 1 листопада. Після прийняття християнства його святкували як «надвечір’я Дня всіх святих». Найгучніше відзначається у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії. В Україні набуває поширення після здобуття незалежності, разом із пожвавленням процесів американізації наприкінці XX ст. у світі.

На думку багатьох дослідників, Геловін є християнізованим святом, що походить від кельтських святкувань жнив та днів мертвих, тобто має язичницькі корені, зокрема, від шотландського Савину. Також існують припущення, що Геловін розвинувся незалежно від Савину та має християнське підґрунтя. Під час святкування Геловіну відбувається традиційне випрошування цукерок дітьми, відвідування тематичних костюмованих вечірок, прикрашання оселі та будівель, вирізання ліхтаря із гарбуза, цукрування яблук, розведення вогнищ, виловлювання яблук з відра, розігрування, розповідання моторошних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо.

— У КЕІ був проведений квест, об’єднаний зі святом Хеллоуїн. Звичайно, не всі розуміють це як наше свято, але тим не менше, якщо студентам і молоді це цікаво, то інститут завжди готовий іти на зустріч таким ініціативам, тим більше, що це ініціатива ради студентського самоврядування, активу студентів, — говорить заступник директора з науково-педагогічної та виховної роботи доцент Валентин Орлов.

— Дуже приємно, що є така можливість у студентів реалізувати себе в певних проектах. Вони невеличкі поки що, але, можливо, це стане першими кроками над реалізацією більш серйозних і масштабних проектів, тим більше, що для молоді сьогодні потрібно й важливо зустрічатися, спілкуватися, повеселитись на фоні наших не досить оптимістичних буднів. Дуже приємно, що до нашої молоді приєднались наші декани і заступники деканів. Вони теж були в образі персонажів. До нас, до речі, завітали і студенти з інших вищих навчальних закладів, тобто КЕІ перетворився на такий майданчик для відзначення свят у неформальній обстановці. Хочу сказати, що наші студенти, які це організовували, дуже відповідально поставилися до цього заходу. В цілому, охайно все провели, і всі отримали задоволення. Ми й надалі будемо підтримувати такі студентські ініціативи.

«Гаманець або життя?» — з такими словами зазвичай зустрічають людей у Хелловін. Проте у Криворізькому економічному людей не просто зустрічали, а більше того, чекали на найзахопливішу подію року – Halloween Quest – Reality!

«Хелловін – дуже відомий по всьому світу, тому наша рада студентського самоврядування не змогла залишити студентів без цього свята. Так було прийнято рішення проведення Хелловіну у дещо новому квестовому форматі, аби свято відрізнялося наявністю унікальної сюжетної лінії для кожної команди. По ходу квесту учасників зустрічали різноманітні герої зі своїми образами, характерами та індивідуальними особливостями», -розповідає автор ідеї та координатор робочої групи Вадим Крамаренко (після цього відомий як Люцифер).

— Зараз у команді РСС КЕІ ми намагаємося експериментувати з форматами та заходами, пробувати щось нове, чого не роблять інші ОСС. Одним із таких експериментів й стало проведення квесту у стилістиці Хелловіну, який протягом двох годин умістів вісім унікальних сюжетних ліній та три десятки персонажів. Наразі можу упевнено сказати, що цей експеримент був вдалим і по-новому відкрив для нас квести як формат заходів. Захоплені обличчя і щира подяка від учасників у суміші зі словами «хочемо ще» наприкінці – це показник нашої якісної роботи, і того, що нові підходи в діяльності вже приносять свої плоди», — говорить голова РСС КЕІ Микита Водзянський.

Що ж таке Halloween Quest –Reality? Це – інноваційна, натхненна команда персонажів, помічників, які втілили дуже круту ідею у життя!

Ну-мо, знаю кожен другий бодай би раз, але уявляв, закриваючи очі, що переноситься в інший вимір або стає героєм улюбленого фільму, серіалу або книги. Так-от майже так сталося і з учасниками нашого квесту, адже вони перенеслися в атмосферу жаху, моторошних відчуттів та в іншу історію.

Це – дві години незабутніх емоцій, про які досить влучно сказала «Божевільна Елла» (студентка 1 курсу МН-18-1 Черненко Дар’я):

— Це був моторошний вечір. Завдяки команді сценаристів, які віртуозно закрутили сюжетну лінію, мені самій закортіло бути учасником квесту, хоча і персонажем було бути не менш цікаво. Атмосфера була дійсно «хелловінська»: це все справа вимкненого світла і ефекту несподіваності від персонажів. Я пишаюсь командною роботою РСС, бо саме завдяки цій злагодженості люди отримали море емоцій!

Своїми враженнями діляться учасники квесту:

— Було дуже цікаво та круто! Ми з друзями отримали масу задоволення! Хотілось би якнайбільше таких заходів, а ще дуже сподобалась команда організаторів – вони дуже прикольні! (Дар’я, студентка ПК ДВНЗ КНУ).

— Море емоцій: і страшно, і весело! Дуже круті продумані персонажі! Дуже добре, що після квесту всі змогли поспілкуватися за чашечкою чаю, поділитися враженнями. А ще велике спасибі хочеться сказати організаторам за таку велику роботу та організацію на вищому рівні! (Катерина, учениця КЗШ № 79).

Данило Колосан, студент 1-го курсу (спеціальність «Міжнародні економічні відносини»):

— Враження від проведено квесту в мене залишилось хороше. Мені все сподобалось. Усі бажаючі взяли участь у цьому квесті. Сам квест був досить атмосферним, це було реально нове для мене. Організація свята непогана, але можна й краще. Досвід такий я отримав уперше. Було вісім команд, у кожної – своя сюжетна лінія. Ми ходили по темному корпусу інституту в пошуках наших сюжетних персонажів. Кожен давав підказку, щоб розгадати і знайти ключ. Та команда, яка перша розгадує ключ і проходить сюжет, вона перемагає. Так вийшло, що перемогла моя команда. Я за такі заходи. Буде добре, якщо вони будуть проводитися й надалі в нашому інституті. Це допомагає знайти друзів і це справді класно.

Багато з учасників настільки захопились дійством, що відразу після закінчення виявили бажання взяти участь в організації наступного схожого заходу. Всі пішли з гарним настроєм, тож очікуйте продовження, а Криворізький економічний інститут вам його забезпечить!

АЛЬТЕРНАТИВНА ДУМКА

Олена Миколаївна Гончаренко, доцент кафедри іноземних та української мов КЕІ:

Мова йде про те, що це аж ніяке не свято. Святкувати нечисть, пошановування злої сили недопустимо у суспільстві, яке проповідує моральні цінності. Це з позиції світськості, суспільства. Це не свято. Так, це забава, оскільки це ігрова форма, форма, яка дає можливість реалізуватися творчій силі. Але в якому напрямку йде ця реалізація?

На сьогоднішній день є дві такі константи: перша – язичницька основа, яка поширена в усьому світі, тому що, в першу чергу, мова йде про мерців. Мерці, які у світовому фольклорі поширені в кожного народу. Є певні традиції пошановування мертвих. І ми знаємо, як ми їх пошановуємо.  З позиції язичництва, це позиція шанобливого ставлення до тої людини, яка перетнула земну межу і перейшла в позаземну частину існування.

Для нас важливий фактор, суттєвий – це ознака того, що раніше язичницькі свята і пошановування мертвих відбувалося шляхом забави. І ця забава представлена, наприклад, у творі «Тіні забутих предків» – відтворення Михайлом Коцюбинським давньої історії – от саме пошановування мерця. І цей мрець був утіленням невідомої сили, і люди хотіли приборкати цю силу. Це  задобрення і є «пошановування», бо задобрювання – це було, перше,  жертвоприношення. Друге – це фактори реалізації саме у матеріальній сфері. Це форма самовираження. Тобто це маски, які одягалися – перевтілення у певні образи. Ці образи були легендарного характеру, тобто вже ті, які історично склалися, наприклад, русалка, упир, чорт – це втілення цих образів. Але що значить втілення? Язичництво тому і втратило свою силу на етапах переходу до християнства, коли була категорична заборона.

У нас дуалізм і по сьогоднішній день проявляться у світоглядній системі. Чому? Бо одне людина думає, а інше робить. Саме в цій ознаці ця поширеність була пряма, тут ми не бачимо прояву християнства, тобто істинного пошановування душі людської, живої душі. Але ж вічність душі полягає в тому, що вона йде до світла, а не до тьми. І тому в українській культурі, наголошую, і в фольклорі ніколи не було  ознакою поклонятися потворству, злим духам, нечисті, негарному. Завжди був ідеал краси. І саме цей ідеал краси плекався в суспільстві, і він мав моральну основу для підтвердження, тому що саме в світлі, у чистоті ідеалу є поняття життя, тоді як у понятті того, що визначає це свято, є поняття смерті, а зі смертю шуткувати не можна.  Тому що ввібравши один із цих образів на себе, відчувши це перевтілення, ми беремо частину тої долі. У нас є велика кількість  текстів, як Доля не просто ходить по світу і вибирає людину, а ще з тих давніх часів вона була втіленням ідеї самого Бога. І тому йти наперекір Богу – це не давати можливість собі проявлятися, замикатися в системі і саме сприяти злу – це вхід, ворота до смерті.

Ось чому церква стоїть категорично проти і ніколи не стоятиме на цих позиціях, тому що вона буде стверджувати людину, її живе єство, сім’ю і родину, і ніколи не назве це родинним святом, що обійняло і охопило наше суспільство. Тому що у проявах негативу ми бачимо, як зло сьогодні розгулялося у світі, і потворство – це є ніби забави, які поширились у суспільстві.

Чому там, у західних країнах, так? Там традиційно система так уклалася, вони не є прихильниками християнства, тоді як наше суспільство на 86%, як визначили наші батьки, що вони є християни, а християнська система канонів не дозволяє цього, отже, в основі виникає протиріччя. Наші батьки проповідували ці ідеї християнства, а ми ось так… Це як варварство, як танці на кістках, повернення до язичництва.

Ми знаємо, що ігрища, такі змагання поширені в Мексиці, в африканських країнах. Але ж ми християни. Ми повинні триматися єства природи своєї, а так ми відходимо від цього і таким чином ми собі шкодимо.

А гарбуз – це символ, по-перше, Сонця. У криворізького мовознавця Дмитра Федоренка була така методичка, де він назвав цей осінній час як гарбузовий зорепад. Так він побачив те, якою є Україна. Гарбуз є однією з українських страв. Це були перші страви – гарбуз і мед – ще в 5 столітті н.е. і визначились як головні. Саме зараз осінньої пори відбувається сватання дівчат.

Наші діти, які живуть зараз у містах, не знають, що традиційною системою  українців відмови парубкові було давати йому гарбуза (нахабному парубкові, який не зважає на особистість дівчини, яка право  відхилити його пропозицію). Щоб не так вразити душу хлопця, не сказати йому негативного слова, тому що це ранить його,  вона й подавала гарбуза. Дівчина тим самим і відмовляла йому.

Отже, гарбуз – це суто український символ і ніякого відношення він не має до цієї чортівні. Якщо когось хотіли налякати в старину, то наші хлопці вирізати отвори в гарбузі і на тин чіпляли, і це була відплата тій дівчині, яка відмовила йому. Так він хотів їй помститися.

Якщо наша молодь  прагне і бажає цих розваг, вона повинна більше розпитати старше покоління, а вони розкажуть, як вони розважалися. Вечорниці – це була така форма розваг. Але молодь повинна усвідомити, для чого це їй потрібно. Лише для того, щоб наслідувати чуже, чи, можливо, привнести своє, бо звичаї змінюються і суттєво змінюються. І тут це дуже важливо. Ось, наприклад, колядки, щедрівки, переодягання – це теж фактор язичництва, але який не шкодить людині. Чому? Тому що він несе світло. А коли несе світло, то виявляється, є покликання-прикликання Бога до нас. Привернути Його увагу, що ми прагнемо жити. Поняття добра – це найважливіше.

Це моя альтернативна думка, яка має право на існування. Але я в ніякому разі не те, що заперечує те, що є, а хочу донести сутність того, що вони роблять і що це може принести нещастя. Наприклад, якщо дівка, не знаючи символіку кольорів, вишиває собі сорочку на смерть, то що ж вона може з часом осягнути і що може отримати. Таким чином, ми наврочуємо самі собі. Гратися з таким речами ні в якому разі не можна.

Хтось скаже, порозважалися та й добре, а насправді нічого подібного. У більшості випадків, той, хто знав символіку, знав, що це безкарно не проходить. Це знав Михайло Булгаков, до Булгакова  Микола Гоголь знав. Вони це знали. І ті, хто безпосередньо читав тексти, знає про це. Сьогодні вчені сторожаться, обходять цю тему. Не кожен візьме тему поховальних обрядів досліджувати. Не кожен візьме тему демонології. Я вивчала цю тему. Ми у свій час починали цим займатися, але дуже обережно.

Відома майстриня в Україні Лариса Федорівна Кравченко казала, щоб ніколи (як діти граються іграшками і прагнуть зробити мотанку чи якусь іншу іграшку, особливо зробити чортика), то  вона казала, не робити цього. Вона знає, що таке вишивати, що таке думати, коли людина може сама собі наврочувати і втілювати це в життя. Як наслідки можуть бути дуже негативні. Вона побачила в родині самій і категорично сказала, що вона пройшла через це і категорично сказала: ні! Я зважаю на це. Нечисть підходить до людини тоді, коли вона навіть не усвідомлює цього. А потім вона так охоплює людину, що та вирватися вже не може.

Русалки, русальні тижні – це все язичницькі свята. Деякі не настільки знайшли самовираження в сьогоднішньому світі, як свято Івана Купала. Чому? Івана Купала несе світло, самоствердження, а русальні тижні вони не так у суспільстві проявилися і повністю зникли. А пошановування мертвих у нас кожної пори року відзначається. Це батьківська субота. Ще у нас в листопаді зараз проходять тижні, які визначаються як вечеря для дідів. Хай запитають студенти у своїх батьків, що це означає. А це означає, як писав Василь Скуратівський, що це і є поклоніння пам’яті тих, кого вже немає на цьому світі.  Тому що і на тому світі померлі дбають про нас і про нашу долю. Вони пишуть її майбутнє.

 



« Повернутися





Інформаційні партнери