Вишиванка для українців – могутній символ благополуччя в родині, а свято вишиванки символізує національну єдність. У цей день влаштовують марші вишиванок по всій Україні

Сьогодні співробітники, викладачі і студенти Криворізького економічного інституту ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» взяли активну участь у святкуванні Дня вишиванки.

Про свято розповідають другокурсниці ФЕУ Сніжана Шелест і Софія Мовчанюк:

— Це вже не вперше ми беремо участь у такому заході. Вважаємо, що воно підтримує нашу патріотичність і стимулює нас бути дружними, щирими, відчувати єдність з українським народом. Тому це важливий захід, який вже не вперше проводиться у нашому місті і в країні.

— Це пробуджує у всіх патріотизм і єднання нас саме в цей день. Взагалі, я вважаю, що вишиванку потрібно носити не лише в цей день, а в будь-який день, коли душа радіє.

Говорить Наталя Бойко, 2-й курс ФЕУ:

— У нас в минулому році таке свято проводилось біля навчального корпусу інституту, з музикою, піснями, танцями. Було дуже красиво і гарно. А зараз ми зібралися тут, щоб пронести український прапор через місто і я від цього відчуваю велику гордість.

Ірина Геннадіївна Єгорова, доцент кафедри міжнародної економіки:

— Дуже приємні враження від свята, тому що дійсно такі яскраві узори на вишиванках. Вони представляють різні райони України. Таке свято, як парад вишиванок, єднає людей. Якщо подивитися на кожний узор на сорочці, то бачиш, що він зроблений з душею і відтінює особливості і самобутність окремих районів України. Здебільшого на вишиванках червоні та чорні кольори – це вічні кольори кохання і журби. А якщо вишивають білими нитками по білому полотні, то це більш аристократична вишивка. Її дозволяли собі люди, які мали великі статки, заможні люди. А ще цікаво знати, що хто працював над цими узорами, загадував собі бажання і потім – це як містика: білим по білому – воно здійснювалось через деякий час.

Алла Василівна Максимова, голова профспілкового комітету інституту:

— Члени нашого колективу взяли участь у святкуванні вишиванки, пройшли ходою проспектом міста. Крім цього, у центральному парку теж відбулися святкування, був концерт народних колективів, було проведено майстер-клас із вишивання. Відчувається сьогоднішній день як справді святковий день: пісні, музика скрізь звучали, і барабанщики пройшли. Радує те, що ми відроджуємо наші традиції, виховуємо національну культуру. І справді відчуваєш себе українкою і радієш за тих жінок, які вміють вишивати, відтворюють такі гарні узори. Багато цікавого і нового я почула: наприклад, кожен хрестик, кожен малюнок відтворює певні особливості, закладає певну енергетику. Відчувається, що це справді наше українське свято. Варто підтримувати і проводити подібні заходи щороку. І у нас, у колективі, напевне, є такі майстрині, які б могли поділитися своїм умінням і навчити молодших…

День вишиванки в Україні: історія та традиції свята

Ідею акції Всесвітній день вишиванки в 2006 році запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. А поштовхом до реалізації ідеї і святкування стала вишиванка Ігоря Житарюка, яку він регулярно надягав на пари, як і багато інших студентів. Леся запропонувала одногрупникам і студентам вибрати один день і всім разом одягнути вишиванки.

Спочатку їх одягли кілька десятків студентів і кілька викладачів факультету. І вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, у ньому почала брати участь українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України.

Здавна вишиванка є не тільки традиційним українським одягом, а й оберегом. Символи і кольори, які використовуються при вишивці, володіють певним змістом. Традиційно вишивали дівчата, які готували собі посаг, збираючи його в спеціальну скриню. Небагата дівчина могла похвалитися 30-40 сорочками, середнього достатку – 50-70, а багаті – 100. Сорочку для немовляти вишивала мама чи бабуся, під час роботи співали пісні і молилися. Вважалося, що так вишиванка стає справжнім оберегом.

У ХІХ столітті Іван Франко почав носити вишиванку з піджаком, привертаючи увагу незвичайним поєднанням і зробивши його популярним. У 1876 році Олена Пчілка видала альбом українських вишиванок, після чого в Європі почався бум української вишивки, а в самій Україні почалися перші наукові вивчення цього національного одягу.

На даний момент фрагменти української вишивки використовують багато відомих дизайнерів, серед яких Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana.

Загалом, в українській вишивці існує три види орнаментів: геометричні, рослинні та зооморфні. Вишиті знаки вогню традиційно вважалися чоловічими – це решітка у вигляді ромба, знаки сонця з променями і крапками. А ось прямі лінії у вигляді знаків землі вважалися жіночими. Також на таких вишиванках зображували знаки води у вигляді спіралей, змійок і хвиль. Маки вишивали на сорочці для захисту від зла, адже ця квітка символізує продовження роду. Але також мак є квіткою війни. І якщо в родині чоловік гинув під час бойових дій, дружина вишивала сорочку з червоними маками. Калину можна було побачити на вишиванках у заміжніх жінок. А все тому, що це символ материнства і безсмертя роду. Сорочки з візерунком хмелю носили неодружені хлопці, адже це символ буйства, любові і молодості. А ось виноград на білій сорочці символізував радість і благополуччя сімейного життя.



« Повернутися





Інформаційні партнери