У затишній аудиторії № 219-й Криворізького економічного інституту зібралися  громадські активісти, студенти і викладачі КЕІ, щоб разом обговорити питання, яке і сьогодні тривожить нас усіх – про українську мову. Тема заходу – «Зміцнення державного статусу та сприяння створенню єдиного культурного простору України. 30-річчя заснування Товариства української мови»

Перед присутніми виступив громадський діяч, депутат 2-го скликання Верховної Ради України Микола Іванович Коробко. Він детально зупинився над питанням зародження у ХІХ столітті товариства «Просвіта», його розвиток і подальший шлях аж до нинішнього часу. Ця подія символічна, адже 8 грудня виповнилось 150 років від дня його заснування.

— Ми вибороли право на мову, старше покоління дочекалося, коли відбулося становлення української нації. Ми вже не маємо того ризику, коли за українське слово розстрілювали, засилали до Сибіру, ув’язнювали, — сказав він.

М.І. Коробко розповів про події минулих років, про те, що під час фашистсько-німецької окупації у Кривому Розі існувала організація «Просвіта» і навіть випускалася газета «Дзвін», яку очолив Михайло Пронченко. Та згодом редакцію газети було знищено і редактора розстріляно.

А ще всі прослухали із вуст громадського активіста розповідь про відомих людей Криворіжжя, яких знають не тільки у нас, а й далеко за межами міста, – художника Григорія Синицю і викладача, який довгий час працював у Криворізькому педагогічному інституті, Василя Скрипку.

— Торжество рідної мови ще не завершено, — сказав він. – Нам варто приділяти велику увагу, щоб можна було сказати: «Народ і мова єдині».

— Є у нас Україна й тут на Криворіжжі, — розпочала свій виступ доцент кафедри іноземних та української мов Олена Миколаївна Гончаренко. Вона докладно зупинилася на розвитку української мови на наших землях. Ще в ті минулі часи, до здобуття незалежності України, коли про це так прямо і вголос не можна було навіть і говорити, згадала вона свої студентські роки, коли дивувалася: «Та чому ж не можна говорити українською мовою? Нам же говорять, що ми вільні, а виходить, що не можна…»

— Ми повинні виступати і сьогодні за збереження рідної мови, — продовжила свій виступ О.М. Гончаренко. — Сьогодні наші студенти – це наша сила і наша надія. Це як зерно, яке повинно прорости, коли в нього вкладаєш душу.

З тривогою в голосі прозвучав вірш Ліни Костенко, який прочитала викладач:

Доборолися, добалакалися, досварилися, аж гримить. Україно, чи ти була колись незалежною, хоч на мить
Від кайданів, що волю сковують? Від копит, що у душу б’ють? Він чужих, що тебе скуповують? І своїх, що тебе продають?

Виступили і студенти-першокурсники Євген Величко, Влад Кулєєв та Антон Алексанкін, які теж прочитали поезії відомих українських поетів про рідне слово.

«Без слова рідного, юначе, й народу рідного нема», — прозвучали слова із вірша Володимира Сосюри.

Своїми роздумами поділився Василь Думриш (Інгульська паланка Війська Запорозького Низового, суддя козацької честі):

— Ми, як і всі організації правого спрямування, що вболівають за розвиток української мови, дбаємо про неї. Ми беремо участь у цьому заході, бо вважаємо, що мова є душею народу і без неї ніяк не можна. Це вже буде не народ, а населення. Там, де не було української мови, там ми зараз маємо проблеми – і в Криму, і на сході України. Треба, щоб українська мова мала всіляку підтримку на рівні держави… і серед громадян також.

Висловив власну думку Богдан Нечепуренко, студент 2-го курсу (юрфак):

— Сьогодні у нас обговорювалася проблема української мови, а, точніше, її відсутність у нашому оточенні, зокрема, у Кривбасі і на південно-східній Україні. Присутні на цьому заході розповідали нам цікаві факти про те, як наше старше покоління наприкінці ХХ століття виборювало своє право розмовляти рідною мовою. Вони прагнули бачити свій прапор і чути свій гімн. Особисто мені здається, що нам не вистачає якогось рушія, щоб наша культура розвивалася. Мотивації, стимулу немає… Я не думаю, що ми б оце зібралися тут, якби в 2014 році не стався такий переломний момент у житті нашої держави і не загрожувала нашій країні така небезпека, яка є нині.

Виступали всі бажаючі, ділилися своїми думками: засновник товариства української мови Валерій Борисович Романенко, громадські діячки Світлана Вікторівна Дьякова, Валентина Олександрівна Кривда, представник Криворізької організації Всеукраїнського братства ОУН-УПА Йосип Миколайович Гевчук. Вони акцентували увагу присутніх на тому, що й надалі треба пропагувати вивчення рідної мови, а, головне, боронити її.

Координатор фестивалю у Кривому Розі «Докудейс» Олександр Олександрович Чижиков підвів підсумки моніторингу мовної політики в засобах масової інформації, продемонструвавши на екрані цифри і навів дані, як упроваджується в життя українська мова.



« Повернутися





Інформаційні партнери