Радо зустрічали в КЕІ шановного гостя – білоруського поета, барда,
виконавця своїх пісень Тимофія Яровікова

Вже вкотре він завітав до нас із друзями, щоб познайомити криворіжців зі своїм пісенним здобутком. А подорожує він багато.

— Я про Тимофія Яровікова багато чула й раніше, але слухаю його вперше, — говорить професор, д.іст.н. Валентина Олексіївна Шайкан. – Читала різні коментарі про нього і його виступи. Це наші сябри – білоруси… Я зрозуміла, що йому важко доводиться. За його думки, за його позицію… Він яскравий представник білоруської інтелігенції. У зв’язку з тим, що в нього багато друзів у колишніх республіках Радянського Союзу, він у першу чергу згадує своїх сябрів із Москви, Петербурга, Києва. Зараз він у нас, бо і тут у нього є друзі. Тимофій – дуже креативний бард. Слухаючи його, особливо першу частину виступу – мені було важко зрозуміти, що він хоче донести слухачеві. Потім я зрозуміла. Мені дуже сподобалось, як він висвітлює ситуацію сьогодні в Україні: завуальовано, у його піснях все закодовано, але все одно можна прослідкувати його думки. Головне – дуже глибокий, основний, сенс його пісень: так, він висвітлю зв’язки між народами, націями, які втягнуті в цю війну і постраждали. Він про це співає. Мені сподобались слова, я навіть їх записала, що він як «маячок серед червивих сердець». Я так думаю: оце він мандрує між державами і про це пише. Зрозуміло, що не всі відверті, доброзичливі, відкриті для сприйняття. Я розумію, що він спілкується саме із середовищем інтелігенції, інтелектуалів. І вони теж різні. Тимофій каже, що хоче достукатися до цих «червивих сердець». Це настільки потужно і сильно сказано. І в той же час ми відчуваємо, наскільки він обережний, що я навіть підкинула йому слово «Свобода»., та він не вимовив цього. У нашого народу відчуття демократії зовсім інше. Менталітет у нас інший. Що й казати. Ми ще з середини 17 ст. підкреслювали своє прагнення до свободи, до волі – вільний дух! – до демократичних принципів, до гуманістичних цінностей. І ми в цьому плані щасливіші. Ми без цього не уявляємо себе.

— Я уже вдруге на зустрічі з Тимофієм і його піснями. Цього разу він освіжив свій репертуар, — говорить наш давній дописувач, людина поважного віку Геннадій Олександрович Єгоров. – Його творчість примушує роздумувати, міркувати. Отже, ми маємо можливість поспілкуватися з незвичайною людиною. Я пам’ятаю, минулого разу він розповідав про себе, про свої захоплення. І ось одне зі своїх захоплень він реалізує, втілює у життя – свої пісні. Доступно, приємно, на єдиному подиху пройшов концерт – ми отримали естетичну насолоду. Спасибі йому за це.

— Ми вперше на такому концерті, — говорять учні з 121-ї школи Аня Маслова і Владислав Стогул. — Нам повідомили про приїзд барда і ми приїхали сюди, щоб його послухати. Дуже подобається концерт. Вирізнити окремо якусь пісню важко. Всі пісні вражаючі. Кожна пісня має свій зміст, стиль, викликає певні почуття.

— Я до людей їду, — говорить Тимофій. — Побував уже в Харкові, Дніпрі, ось сьогодні у Кривому Розі, завтра – буду в Києві. І це поки що все. А звідти далі й далі. Хочу побажати усім (я завжди говорю про зміст, сенс, смисл, значення слова) – хай він буде у всьому. Бо без нього немає… сенсу. Навіть не хочеться щось видумувати оригінальне, підшуковуючи потрібних слів, – шукайте сенс у сказаному!

Западають у душу рядки з його пісень. Ось наприклад:

*Всё, что я делал и делаю, будет во благо.
*Тот, кто в верное сердце метит, непременно в сердце попадёт.
*Наша дорога легка среди цветущей весны.
*Самая главная у меня песня – о друзьях.

Тож, як завжди, чекаємо на нові зустрічі!



« Повернутися





Інформаційні партнери