Наш співбесідник – професор Ігор Володимирович Шелевицький

Ви щойно повернулися з Ефіопії, розкажіть, що Ви там бачили, чим займались.

— Я співпрацюю з деякими підприємствами, які займаються розробкою техніки й програмуванням, і от мені випала нагода побувати в Ефіопії.

Що це за країна, де вона знаходиться?

— Звичайно, в Африці. Це 1000 км від екватора, 8 градусів широти, на висоті майже 2 тисяч метрів над рівнем моря. Тут переважає помірний клімат: зранку 10 градусів тепла, а вдень 20-25, тобто досить приємний клімат. Є сезон дощів – він у них улітку, а зараз по-їхньому там весна і немає дощів. Комфортний клімат. Є й озера.

— Українці там є?

— У тому місті, де я був, працює близько 30 чоловік з України.

— Як Ви летіли туди?

— Переліт був через Європу, через Франкфурт, назад летів через Відень. Такі рейси були на південь на ефіопські авіалінії. Добирався майже добу: 6 годин перельоту до Аддис-Абеби. Хороші літаки, новий аеропорт.

— Розкажіть про природу того краю.

— Ефіопія не має виходу до моря. Цікава країна, з моєї точки зору, дуже потужна, швидко розвивається. Дуже багато там молоді – чверть населення. Старих людей практично немає. Десь у 80-ті роки минулого століття там було 40 млн. населення, зараз – 109. У них на той час соціалізм будували, більше мільйону людей з голоду померло. Зараз там економічний підйом, будівництво інтенсивно ведеться. Працюють компанії з Китаю, Японії. Країна небагата, сільськогосподарська. Там більше вирощують зернові: пшеницю, інші злаки, худобу випасають: кози, корови, горбаті, з великими рогами, є верблюди. Позитивом для економіки є навчання у школі англійською мовою. Хоча спілкуються скрізь рідною.

З чим була пов’язана Ваша поїздка?

— Моя поїздка пов’язана з ІТ-технологіями. На той час, коли я там перебував, з нашого міста я один був. Я був там два тижні. Ми працювали з 6 годин і до 6-ти годин вечора, коли вже й сонце заходить.

— У порівнянні з Україною, як там люди живуть? Де краще?

— Звичайно, в Україні краще. Якщо говорити про дохід, то він становить 250 доларів на рік (в середньому). Грошові одиниці близькі до нашого курсу: 1 бир до 1 до гривні – легко було орієнтуватися. Відвідати таку країну корисно аби зрозуміти, наскільки Україна розвинена країна з високим рівнем життя. Світлини можна подивитися у мене на сторінці фейсбуку.

— Ще що цікавого?

— Будівництво там цікаве – цілі мікрорайони нові будують. І для рихтування застосовують палиці з евкаліпту, який міцний і швидко росте. Навіть зрубаний під корінь, він потім швидко відростає. Будують будинки високі, навіть п’ятиповерхові й вище Перше враження виникає: що ж це таке? Ліс палиць і не використовують ніякої техніки, ні кранів, нічого немає. Ставлять палиці і будують багатоповерхівки. І, головне, воно міцно тримається.

— А яке там харчування?

— Харчування у них дуже своєрідне. Все дуже гостре. Використовують різні приправи, все запікають до хрусткого стану, та ще й із гострим червоним перцем. В роті аж пече – але далі нормально. У них також і хліб печуть, але з кислого тіста, плоскими такими рулончиками. А так, в принципі, ті самі овочі, що й у нас: капуста, морква, помідори. Вирощують фрукти. Яблук тільки немає. Дуже смачні кавуни. І по ціні майже як і в нас.

Ще щось про кухню розкажіть…

— Враження від їжі таке, що усі зусилля їх ідуть на те, щоб знищити навіть сліди смаку й запаху інгредієнтів. Залишитися має лише щось сухе із запахом червоного перцю. До речі, червоний перець справді класний. Ароматний, пекучий у роті й невідчутний далі. Готують їжу без солі. Таке враження, що зовсім без солі. Цікавим і цілком їстивним блюдом є місцевий хліб – інжира чи інжера. Це такі дуже кислі млинці з місцевого злаку тефу (щось схоже на просо). На інжиру кладуть їжу, нею беруть їжу, нею вимакують їжу. Інжира непогано нівелює дію перцю. Те, що ми їли, вже було сильно адаптоване до білої людини. Тобто з мінімумом перцю і не дуже запечене (на думку ефіопців). До їжі має бути обов’язково, як я сказав, червоний перець, розведений водою. Ось така суміш. Пробувати краще вмочивши легенько інжиру.

Яка в них релігія?

— Вони, між іншим, православні, 70 відсотків християн. Православні, протестанти. Християнська віра у них з другого століття. Є десь 20 відсотків мусульман. Що цікаво, коли вранці звучить молитва мусульман, то десь через годину включаються і православні. Вони досить галасливі.

Як сприймають там білих людей?

— Для них (принаймні у місті Дебре Зейт) білих людей сприймають як китайців. Бачать білих і кажуть: «Чіна». «Ні, — відповідали ми, — не чіна, а юкрейн». Там багато китайського бізнесу, китайських інвестицій.

А як потрапити в Ефіопію? Це реально?

— Україна мало орієнтована на Африку, але там теж цікаво. Візу отримати можна, подавши документи через Інтернет. Віза також електронна. Бажано зробити щеплення від жовтої лихоманки й гепатиту. Зв’язатися з готелем, щоб зустріли, і вперед.

Що побажаєте нашим співробітникам у переддень Нового року?

— Я щиро вітаю всіх із Новим роком! Хочу сказати, ми маємо цінувати те, що є у нас в Україні. Україна – це високорозвинена країна. З високим рівнем життя. Коли нам розказують, що у нас зубожіння і т.д., я раджу з’їздити в такі-от країни. А таких у світі багато. Треба цінувати те, що маємо. І вражає у тих народів те, що хоч у них і низький рівень життя, але вони повні оптимізму, радіють із того, що мають, бережуть свою країну. Треба цінувати своє і вболівати за свою країну.



« Повернутися





Інформаційні партнери