Знайомтесь: Олексій Олександрович Казаков, випускник льотної академії в Кіровограді (нині Кропивницький)

Інтерв’ю

Сьогодні у нас стало «модним» вивчати, окрім інших іноземних мов, ще й польську. Як Ви «прийшли» до неї?

— Польську мову я вивчав змалечку. Головним стимулятором був мій хрещений батько – Віталій Казимирович Плінський, активіст Товариства поляків Кіровоградщини «Полонія ім. Кароля Шимановського». Від 2009 року даю уроки польської мови та виконую переклади.

Он як! І що Ви для цього робите?

— Найбільше задоволення дає переклад літературних творів, особливо поезії. В 2014 році вірш Ольги Хвостової у моєму перекладі «Пахне борщем і геранню» отримав нагороду «Поетичний екслібрис» у конкурсі «Золоте перо» в категорії «Іноземці». В 2013 році з нагоди п’ятої річниці заснування Союзу поляків Кривого Рогу «Ойчизна» зорганізував та провів фестиваль польської поезії.

Над чим працюєте зараз?

— Навчаюся в магістратурі Дрогобицького державного педагогічного університету на філологічному факультеті за фахом «Польська мова та література», пишу магістерську роботу. Хочу навчати, перш за все, мови, але теж польської культури та історії; дуже подобається мені, коли мої учні пишуть статті до польських видань, особливо паперових (Dziennik Kijowski).

Як давно Ви працюєте в нашому інституті?

— В КЕІ я працюю від 5 березня 2018 р., викладаю польську мову в студентів другого курсу.

Де побували перед цим, де працювали, що бачили цікавого?

— Був на Північному полюсі, в Греції, Франції, Польщі, Швейцарії, Туреччині.

Одним словом, півсвіту об’їздили… І що хвилює Вас сьогодні?

— Проблеми, які мене хвилюють, це – корупція (особливо в освіті), відсутність у суспільстві поваги до інших (один студент сказав мені, що польська – остання з усіх мов світу, яку б він хотів вивчати, чим зганьбив кожного із 36 млн. поляків, 8 млн. громадян України та на мене особисто, як на поляка та вчителя-полоніста). А ще –  байдужість, імператив населення Кривого Рогу  та свавілля чиновників. Ще наявність «сусіда», який роздирає мою країну на шматки, та негативний образ України в світі.

Так, це дуже болюча тема. Як боротися з цим?

— Хоч і кажу про повагу до інших, але не підтримую сексуальну девіацію, намагаюся, як тільки можу, захистити моїх друзів і колег, родину Колаковських із Гданьська, які мають суд через те, що намагалися мирно протистояти гей-параду.

Що, на перший погляд, впало Вам у вічі, познайомившись із нашими співробітниками, викладачами і студентами?

— В роботі в КЕІ мені подобається колектив – високоосвічені працівники (Орлов, Гушко, Слюсаренко, Єгорова, Ізмайлов, Вєдєнєєв, Кулішов) і наявість принаймні «горстки» зацікавлених мовою А. Міцкевіча та М. Конопницької студентів (Настя Зайцева, Саша Драчук, Аня Велика). Трішки засмучує той факт, що навколо мене економісти, а я – мовознавець. Хочеться теж допомагати студентам у написанні наукових робіт польською мовою.

Хай щастить у здійсненні планів.

 

 

 



« Повернутися





Інформаційні партнери