13 травня  – День матері і 15 травня  – Міжнародний день сімей

Щодо історичних витоків пошанування Матері українцями

Культ жінки-матері сягає доісторичних часів, до періоду Трипільської культури або ще й раніше, маючи спільні риси вірування із хліборобськими племенами Придунав’я на Балканах і в Малій Азії.

Як справжні хлібороби, українці залежали від землі, сонця й води. З цього розвинувся культ родючості землі-годувальниці і, одночасно, культ жінки, без якої немає продовження життя, немає тяглості життя роду. Підтвердженням слугують фігуральні скульптури жінки, яким поклонялися трипільці, оскільки в кожній хаті був вівтар із зображенням Богині родючості – жінки-матері в сидячому чи стоячому положенні.

Це був особливий народ пелазги, якого Геродот називає «божественними», «богосвітлими», а Зевства іменує  «пелазгійським Богом».

Навіть в умовах змішання скотарських племен із хліборобськими, а з ними і впливу їх соціальної культури – патріархату, не знищили матріархальних традицій, що понад дві тисячі років виявляли у хліборобській Трипільській культурі. Доказом для такого твердження слугують ще одні пращури українського народу – скіфи, які, як визначив Геродот, найбільш з усіх богів шанували Гістію, по-скіфськи її іменували Табіті – спільну племінну праматір, прародительку цілого племені, царицю скіфів.

Із прийняттям християнства відбулося заміщення, накладання на давні язичницькі свята християнських. Так, пожертви язичницьким Роду й Рожаницям поступово викорінилися і в релігійній свідомості набули значення анотації – молитви, благання, прохання, заступництва, допомоги в Оранти – Богоматері, Матері Божої.

До нашого часу в народі побутують прислів’я про  найсвятіший, сакральний образ жінки-матері у житті кожного українця: «Немає у світі цвітійшого над маківочки і нема ж роду ріднішого над матіночки», «нема в світі правди – тільки рідна мати», «жінка – для совіту, теща – для привіту, матінка рідна – краще всього світу», «як мати рідненька, то й сорочка біленька» та ін.

Світового значення набув культ матері в творчості Тараса Шевченка. У мистецьких образотворчих і поетичних творах «Катерина», «Наймичка», «Марія» пророк освятив роль матері в житті людства:                                 

                 У нашій раї на землі

                  Нічого кращого немає,

                   Як тая мати молодая

                   З своїм дитяточком малим.

 

Олена Гончаренко, доцент кафедри іноземних та української мов.

 

 

 

 

 



« Повернутися





Інформаційні партнери