(За мотивами публікацій Е.І. Головахи та Н.В. Паніна)

Долати бар’єри взаєморозуміння, що виникають у різних ситуаціях спілкування, непросто. Для цього потрібно добре розбиратися в нюансах як психології інших людей, так і своєї власної. Щоб не стати перепоною на шляху до взаєморозуміння з оточуючими, людині необхідно знати психологічні правила спілкування і, перш за все, навчитися керувати своїми емоціями, які найчастіше стають джерелом міжособистісних конфліктів.

Розум постійно повстає проти необмеженої влади емоцій у людських взаєминах. Але його протест найчастіше можна почути «після бійки», коли стає очевидно, що страх, гнів або надмірна радість виявилися не найкращими порадниками в спілкуванні. «Не треба було гарячкувати, – підказує розум, – спочатку слід було все зважити, а потім вже виявляти своє ставлення до співрозмовника».

Емоції – еволюційно більш ранній механізм регуляції поведінки, ніж розум. Отже, їм притаманні й більш прості шляхи вирішення життєвих ситуацій. Тому, хто прислухається до їх «порад», емоції додають енергії, оскільки вони безпосередньо пов’язані з фізіологічними процесами на відміну від розуму, якому підпорядковуються зовсім не всі системи організму. Очевидно, що під сильним впливом емоцій в організмі відбувається така мобілізація сил, яку розум не може викликати ні наказами, ні проханнями.

Явища, коли емоційні стани людини починають наближатися до полюсів, коли втрачається контроль і помірні їх прояви все частіше змінюються крайнощами, – свідоцтво неблагополуччя в емоційній сфері. В результаті зростає напруга в людських взаєминах. Поляризація емоційних проявів, властива сучасній цивілізації, стимулює активний пошук раціональних прийомів регуляції емоцій, вихід яких з-під контролю загрожує і внутрішній психологічній стійкості людини, і стабільності її соціальних зв’язків.

Нормальній діяльності і спілкуванню в рівній мірі перешкоджають і бурхливі, некеровані переживання, і байдужість, відсутність емоційної залученості. Інтуїтивно люди добре відчувають «золоту середину», яка забезпечує найбільш сприятливу атмосферу в різних ситуаціях спілкування. Вся наша життєва мудрість спрямована на подолання емоційних крайнощів. Якщо горе – «не треба занадто побиватися», якщо радість – «не дуже-то радій, щоб потім не плакати», якщо відраза – «не будь надто вибагливим», якщо апатія – «мобілізуйся!».

Грубе порушення емоційного балансу нікому не йде на користь, навіть якщо домінує позитивний емоційний фон. Може здатися, що людина, що не втрачає веселощів у присутності тих, хто страждає, здатна заразити їх своїм настроєм, підняти дух і надати бадьорості. Але це ілюзія. Жартом або життєрадісною посмішкою легко розрядити ситуативно виниклу напругу, але настільки ж легко досягти протилежного ефекту, зіткнувшись із глибоким переживанням втрати, розпачу та ін.

У межах психології було розроблено ряд ефективних способів керування власними емоціями на основі принципу балансу між позитивними та негативними емоційними станами. Дані способи спрямовані не на безнадійну боротьбу з руйнівними проявами емоційних крайнощів, а на створення умов життя та діяльності, що дозволяють не доводити себе до крайніх емоційних переживань.

Перший спосіб – розподіл емоцій – полягає у розширенні кола емоціогенних ситуацій, що призводить до зниження інтенсивності емоцій у кожній з них. Необхідність у свідомому розподілі емоцій виникає при надмірній концентрації переживань людини. Невміння розподіляти емоції може призводити до погіршення здоров’я.

Другий спосіб управління емоціями – зосередження – необхідний у тих обставинах, коли умови діяльності вимагають повної концентрації емоцій на чомусь одному, що має вирішальне значення у даний момент. У цьому випадку людина свідомо виключає зі сфери своєї активності ряд емоціогенних ситуацій, щоб підвищити інтенсивність емоцій у тих ситуаціях, які є для неї найбільш важливими. Можуть застосовуватися різні життєві прийоми зосередження емоцій. Найбільш загальним прийомом зосередження емоцій є обмеження інформації зі звичних джерел і виключення сприятливих умов діяльності в тих ситуаціях, які сприяють «розпорошенню» емоцій.

Третій спосіб управління емоціями – перемикання – пов’язаний із переносом переживань з емоціогенних ситуацій на нейтральні. При так званих деструктивних емоціях (гнів, лють, агресія) необхідна тимчасова заміна реальних ситуацій ілюзорними або соціально незначущими. Якщо ж конструктивні емоції сконцентровані на дрібницях, «ілюзорних об’єктах», то необхідне перемикання на ситуації, які мають підвищену соціальну і культурну цінність.

Застосування цих способів управління емоціями вимагає певних зусиль та систематичного тренування. Пошук конкретних прийомів залежить від рівня зрілості особистості та її вмотивованості.

Вчіться керувати собою!

Кафедра соціально-гуманітарних наук



« Повернутися





Інформаційні партнери