Тетяна Леонідівна Шепеленко, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук

Вам пощастило, це ж треба так – народитися саме на 8 Березня. Два свята в одному…

— Так, святкувала завжди одним днем дві події…

Як давно Ви працюєте в Криворізькому економічному інституті?

— В інституті працюю з 1994 року, спочатку на кафедрі менеджменту, потім пішла в аспірантуру, захистилася і з 1997 року почала працювати на кафедрі педагогіки і психології, потім (після об’єднання кафедр) на кафедрі соціально-гуманітарних наук.

Що запам’яталося найбільше?

— Кафедра педагогіки і психології була великою, дружньою, як кажуть, «один за всіх і всі за одного», але в силу об’єктивних причин була розформована. Велике спасибі Ларисі Іванівні Красовській, яка заряджала нас своєю енергією, ініціативою, новаторськими ідеями.

Ви багато років працювали заступником декана обліково-економічного факультету. Як працювалось тоді?

— Так, вісім років я була заступником декана у Валерія Олександровича Шайкана. Дуже вдячна йому за досвід, розуміння, небайдужість, дуже хорошу «школу життя».

З ким працювалося легко?

— Також дуже вдячна тодішньому заступникові директора Наталі Леонідівні Шкірі, людині знаючій, розуміючій, яка вміла завжди вчасно підказати і спрямувати у правильне русло, і, взагалі, просто хорошій людині. А, взагалі, щоб нікого не образити, я вдячна всім людям, яких зустріла на своєму життєвому шляху, адже від кожного з них я отримала певну частинку, з якої сьогодні складається моє життя, навчилася радіти перемогам, навіть маленьким, переборювати перешкоди і боротися з невдачами. На жаль, як у пісні співається: «Нас оставалось только трое…», а ми навіть залишилися на кафедрі не втрьох, а удвох: я і Муза Георгіївна Вієвська.

Який вуз Ви закінчили?

— Закінчила я Криворізький педагогічний інститут, за спеціальністю – учитель математики. Десять років пропрацювала у школі № 21. Зі своїми «дітьми» (а їм уже по 44 роки) ми регулярно зустрічаємося, у деяких уже онуки є, але для мене вони все одно мої учні зі своїми бідами, проблемами, радощами та удачами.

Що найбільше запам’ятовується з наших вузівських буднів і свят?

— Більш за все, звичайно, запам’ятовуються «Студентські весни», старанна підготовка до них, радість від перемог і сум від неудач. Ці дні і ночі, наповнені підготовкою, коли працюєш у шаленому темпі, щоб усе встигнути, до кожного знайти підхід, щоб випадково не образити. Один не хоче танцювати в такому костюмі, інший не хоче співати таку пісню, третій взагалі нічого не хоче. Доводиться говорити з кожним, десь умовити, а десь і переконати. Спасибі Наталі Ігорівні Крюковій за величезну допомогу і підтримку.

Як Ваша донечка? Вона навчалась у нас?

— Дочка моя, Катя, закінчила наш інститут, навчалась на факультеті економіки і управління. Завжди була активною: і в навчанні, і в громадському житті інституту. Учасниця всіх культурно-масових заходів. За спеціальністю «маркетинг» працювала дуже мало, але зараз вона займається своєю улюбленою справою – викладає танці у студії Dance Centre Myway. Двічі була в Америці в міжнародних танцювальних школах, отримала сертифікат, який дозволяє їй бути суддею Hip-Hop International, набрала дітей у спецгрупу для участі у найрізноманітніших змаганнях, та й сама вона «танцюючий тренер».

Ми завжди у день народження згадуємо своїх батьків. Як вони?

— Мої батьки живі і здорові, спасибі їм велике за те, що я є, за освіту, за виховання, за добрі слова, до яких прислуховуюсь і зараз.

Як проводите свій вільний час? Чим любите займатися?

— Дуже люблю читати, причому різну літературу: від легких детективів до серйозних праць. Завжди мріяла займатися танцями професійно, але, на жаль, не склалось, зате займалась музикою і дуже її люблю. Так що моя мрія утілилась у моїй Катрусі.

Де любите проводити літню відпустку?

— Дуже люблю море, це моя стихія, адже я Риба. Щороку відпочивала в Криму, і доньку возила на море з раннього дитинства. Там така гарна природа, повітря – аж дух захоплює! На даль, тепер він для нас закритий, так що доводиться отримувати задоволення від Херсонщини чи Одеси, які по-своєму теж прекрасні.

Яке питання Ви б поставили собі самі?

— А питання я б собі поставила таке: «Що чекаю від життя?» І даю на нього відповідь: «Чекаю онуків, щороку чекаю справжню весну (з мімозою і тюльпанами, теплим весняним сонечком), яка завжди несе зміни до кращого, зустрічі з новими людьми і старими друзями. Чекаю чогось незвичного і неординарного, що може змінити моє життя… А взагалі, чекаю на диво».

А ми вітаємо Вас із жіночим святом 8 Березня і з ювілейним днем народження. Хай збуваються Ваші найкращі мрії… і дива!



« Повернутися





Інформаційні партнери