Інтерв’ю з Лолітою Гах

 Лоліто, Ви щойно приїхали з Німеччини і чим би Ви хотіли поділитись із нашим читачем?

— Я випускниця КЕІ, вивчала спеціальність «Правознавство». І ось я закінчила тут навчання, отримала ступінь бакалавра за чотири роки і тепер буду продовжувати навчання в Німеччині.

Що Вам найбільше запам’яталось зі студентських років?

— Мені приємно було навчатись у стінах інституту, де вчилися мої рідні, батьки, дяді, навіть бабуся – Гах Лідія Павлівна – навчалась у свій час у Криворізькому економічному… Приємно, що наші викладачі завжди були дуже добрими до нас, вони завжди розуміли студентів, а студенти їх.

— Крім навчання, що ще запам’яталось?

— Крім того, що я здобувала професію, я прагнула всіляко розвиватись: брала участь у «Студентськмих веснах», «Алло, ми шукаємо таланти!» та ін. Я прагнула завжди до чогось нового.

— І як Ви потрапили до Німеччини?

— В інституті я дізналася, що можна продовжити навчання в країнах Європи. Я поїхала до Німеччини і там мене прийняли на навчання. Тепер я вивчила німецьку мову і буду там продовжувати навчатися далі. Я страшенно рада цьому. Це в мене буде друга освіта.

— Дуже добре.

— Звичайно, все це завдяки підтримці наших викладачів і, зокрема, Катерині Павлівні Дацко, яка у будь-якій ситуації йшла назустріч. Приємно, що викладачі, бачачи наше прагнення до навчання, йдуть нам назустріч. Вони допомагають нам розвиватися.

— І ось Ви студентка іншої держави. Які Ваші відчуття?

— Я закінчила вивчати правознавство, а тепер буду вивчати економіку підприємництва в Німеччині. Я буду проживати і навчатися у місті Зіген, що знаходиться у західній частині країни. Я вже їздила туди кілька разів – це один із найкращих і найстаріших університетів Німеччини.

— Крім Вас, ще є там українські студенти?

— Ні, там я одна з України, а тим більше із Кривого Рогу.

— Як сприйняли Вас? Як Вам було там жити?

— Було важко спочатку. Але я дуже рада, що так склалось у мене в житті.

— Що побажаєте нинішнім студентам КЕІ?

— Сподіваюсь, що в стінах нашого вищого навчального закладу завжди будуть студенти, які не стоятимуть на місці, а розвиватимуться. Хочеться побажати, щоб вони не стояли на місці, а, набравшись зарубіжного досвіду, повертались у рідну країну. А ще – щоб вони шукали нові шляхи розвитку, окрім навчання, здобували інший життєвий досвід. Адже у нас є всі можливості розвиватися далі і треба використовувати ці можливості і ніколи не зупинятись на досягнутому.

— У переддень свята що Ви побажаєте улюбленим викладачам?

— Я всім щиро вдячна за науку, за те, що навчали нас з любов’ю. Приємно, коли в пам’яті лишається тільки найкраще від спогадів про рідну alma mater. Всім бажаю натхнення, успіхів і добра!



« Повернутися





Інформаційні партнери