Ми пам’ятаємо! Ми сильні!

Знищити українців як націю – мета організаторів Голодомору. Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робило нас унікальними в цьому світі. Тому масштаби злочину такі великі, тому і вбито мільйони людей, — пише Володимир В’ятрович, директор Українського інституту національної пам’яті. Жертвами Голодомору стали й ті, хто вижив у 1932–1933 роках. Їм забирали пам’ять, вони мали забути, хто вони, ким були їхні предки, що мають зберегти для світу їхні нащадки. Мали забути, хто і за що їх вбивав. Смерть і забуття – ціль Сталіна та його поплічників щодо українців. Вона не досягнута. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам’ятаємо. Ми існуємо, бо пам’ятаємо.

Про ці страшні сторінки нашої історії говорять викладачі і студенти КЕІ

Ірина Геннадіївна Єгорова, доцент кафедри міжнародної економіки:

— 24 листопада – день пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. Якщо взяти старше покоління, то наші батьки, діди, прадіди на той час пройшли таке жорстке життєве випробування. Є на сьогоднішній день різні трактування цих подій, але якщо дивитися на результати, то можна сказати, що дуже багато жертв Голодомору. В Україні дійсно потерпала велика кількість людей. Можна сказати, що це були такі непрості події в історії українського суспільства. Саме ця церемонія – Запали свічку! – допомагає зберігати в народній пам’ять ці події. Ми будемо присутні на цьому заході, тому що потрібно згадувати і пам’ятати про те, що відбувалося в минулому. Мама розповідала мені, що в їх сім’ї було десятеро дітей, але двоє померли у ті роки. Хоч ми жили не в Україні, а в Криму, але й там був голод. Я вважаю, що пам’ять про Голодомор єднає українців у нашій державі та інших країнах, де вони живуть. Це стало важливим елементом національної ідентичності і ця пам’ять важлива також як застереження, що може статися із народом, який не зумів захистити своєї свободи.

Олена Олексіївна Картечева, завідувач бібліотеки КЕІ:

— В історії України ХХ століття Голодомор посідає особливе місце. Голодомор – це був акт прищеплення покори, забезпечення тотального контролю за Україною. Випробування людини голодом є найжорстокішим, тому наслідки Голодомору не зрівняти ні з чим. Ми не повинні забувати ті страшні події…

Яна Кашель, студентка 1-го курсу ФЕУ:

— У нашій родині дотримуються цієї традиції – запалювати свічку в день пам’яті про Голодомор. Ми самі родом із Широкого, що під Кривим Рогом, тож із розповідей старших людей я знаю, що голод по селах лютував сильно – мені про це розповідала моя бабуся. Бабуся одна із всіх дітей (а їх у родині було п’ятеро) вижила. Прабабуся теж померла у ті роки. Ми завжди згадуємо у ці дні наших померлих родичів.

Тетяна Заїка, фахівець відділу кадрів та управління персоналом:

— Я вважаю, що цей день дуже визначний для нашого народу, нашої країни в цілому, оскільки велика кількість родин втратили своїх близьких і рідних у роки Голодомору. Нашої родини Голодомор так близько не торкнувся. Я корінна криворожанка, мої батьки, бабусі, дідусі жили тут, у Кривому Розі. Вони працювали, а робітникам було трішечки легше. Бабуся працювала на шахті, тож якісь пайки їй давали. Тож була можливість хоч якось виживати і проживати. Але по сьогоднішній день залишаються тяжкі спогади про друзів, знайомих, близьких, що померли в ті часи. Така цікава ситуація із бабусиного життя: хоч сильний голод не торкнувся її, вона до останніх днів свого життя не їла вареного буряка і просила, щоб навіть у вінегрет не клали його, бо тоді лише одним буряком харчувалися. А ще вона розповідала мені дуже багато про те, що і її подружки, і її знайомі, пізніше – колеги, і з розповідей своїх дальніх родичів, що були такі моменти, коли люди доходили до крайніх випадків… Про це ми читаємо і знаємо, що це все правдиві факти, але про це важко говорити. Повна інформація доходить до людей тільки зараз.

МОВЧАЗНА ХОДА І ПОКЛАДАННЯ КВІТІВ —
У КРИВОМУ РОЗІ ВШАНУЮТЬ МІЛЬЙОНИ УКРАЇНЦІВ, ЗАГИБЛИХ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРІВ

 У Кривому Розі 24 листопада відбудеться кілька заходів до Дня вшанування жертв голодоморів 1921-1922 та 1932-1933 років. В Інституті національної пам’яті України підрахували, що тільки у червні 1933 року щодоби помирали 34 560 осіб.

Криворізька ВО «Свобода» закликає городян у суботу, 24 листопада, зустрітись о 14:45 на площі Горького (95-й квартал), аби мовчазною ходою рушити до Пам’ятного знака жертвам Голодоморів (вулиця Лермонтова). Там о 16:00 відбудеться мітинг-реквієм.

Нижче перелік заходів, які є у міському плані:

У Кривому Розі 22 листопада запланована міні-виставка «Забуттю не підлягає» та інформаційна зустріч з учнівською молоддю до Дня пам’яті жертв голодоморів. Місце проведення Міський історико-краєзнавчий музей.

24 листопада у Палаці культури «Карачуни» о 16:00 відбудеться вечір пам’яті «Біль усієї України».

Також у місті 23 листопада відбудуться покладання квітів:

Саксаганський район — територія Спасо-Преображенського кафедрального собору УПЦ МП 15:00,

Інгулецький район — 15.30 проспект Перемоги, пам’ятник Тарасу Шевченку,

Довгинцівський район — 15.50 площа біля Центру дитячої та юнацької творчості «Дружба».

Нагадаємо, українці щороку о 16:00 на підвіконнях удома, на роботі запалюють свічку пам’яті за мільйонами співгромадян, які померли в 1932-1933 роках.

Пам’ятаймо про Голодомор!

Ми пам’ятаємо тих українців, які берегли пам’ять про пережите, хоча платили за це волею чи навіть життям. Ми пам’ятаємо тих неукраїнців, які мали сили казати світові правду, навіть тоді, коли ніхто не хотів її чути.

Ця пам’ять за мільйони вбитих. Вона робить нас сильнішими, бо в пам’яті вони оживають і стають поруч із нами у нинішній боротьбі. Тому спадкоємці тодішніх убивць досі прагнуть стерти її. Вони намагалися переписувати підручники історії в Україні, закривати архіви. Та правда виявилася сильнішою, пам’ять – нездоланною. І такими ж зробила нас.

Нація, яка єднається в хвилини вшанування померлих із голоду в минулому, об’єднується, аби захистити своє майбутнє. Скорбота за вбитими предками дає сили захищати себе і нащадків.

Ми пам’ятаємо! Ми сильні!



« Повернутися





Інформаційні партнери